Він місяць перебував на Чорнобильській АЕС – заправляв службовий транспорт, який чергував біля зруйнованого 4-го енергоблока. Ліквідатор з Кропивницького Ігор Мандрика був серед тих, хто допомагав долати наслідки аварії на атомній електростанції в Чорнобильській зоні у квітні 86-го. З нагоди 38-х роковин трагедії поділився спогадами з Володимиром Іванченком. Подробиці – далі в сюжеті.
Це знімок, зроблений, коли я вже приїхав після основної місії, після 9 червня у військову частину.
20-річному солдатові Ігорю Мандриці судилося стати ліквідатором. Був водієм автобату в Києві. Зранку 26 квітня їх викликало командування військової частини.
Ігор Мандрика, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС:
Нам повідомили, що потребується 3 паливозаправні машини, 3 бензовози попросту, щоб поїхати заправити щось на Чорнобильській АЕС. Там якась відбулася аварія.
Про вибух на реакторі та витік радіації військові не знали, правду замовчували. За сорок кілометрів від станції солдатам доручили розгорнути дозаправну базу. В той бік рушила колона армійських бензовозів. Ігор поїхав з-поміж перших.
Ігор Мандрика, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС:
Побачив, назустріч ідуть ЛАЗи, автобуси ЛАЗи. Зашторені в них вікна з червоними хрестами. І я бачу водія назустріч, він мене бачить, а в сусіднє скло вітрове, воно здорове і наскрізь видно той автобус, там у 2 ряди ноші були, і когось на тих ношах вивозили.
Зі столиці до військового містечка Ігор здійснив 4 рейси, які припали на травневі свята. Урочистості радянська влада не скасувала – кияни виходили на паради. Не підозрюючи про радіоактивні хмари.
Ігор Мандрика, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС:
Писали, що у формі, в дитячій формі було заміряно високий рівень радіації, була скинута форма, спортивні форми, костюми видавали – все покидали, оце таке воно було.
А згодом Ігор отримав наказ їхати на ЧАЕС.
Ігор Мандрика, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС:
Нам просто сказали: “Ви виконуєте важливе урядове завдання. Ідіть і ні за що не переживайте”.
Згадує, коли прибув на станцію й побачив зруйнований енергоблок, відібрало мову.
Ігор Мандрика, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС:
Це така жахлива картина була, тому що ні прожекторів, нічого. Такий в темряві стояв, такий зруйнований.
По всьому периметру АЕС працювали рятувальні служби.
Ігор Мандрика, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС:
Саме небезпечно трактори було заправляти. Там від трактора відганяли, до 6-7 метрів до нього не можна підходити. Ти від нього можеш отримати опромінення. У мене захисту не було. Я був у парусинових ботиках станційних, біла роба в мене була, марлева пов’язка і рукавиці були.
Майже місяць працював Ігор на станції. І невдовзі чоловік відчув симптоми променевої хвороби.
Ігор Мандрика, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС:
В мене виразка сильна була. Далі пішло розвиватися. Не знаю, можливо, там пухлини пішли. В мене одного органа нема, видалили той, що бере участь у кровотворному процесі.
Нині в Ігоря – інвалідність. Та він вижив. А скільки людей загинуло – невідомо і досі – радянська влада приховувала всі відомості. Щороку в день трагедії Ігор приходить до меморіалу чорнобильцям вшанувати загиблих ліквідаторів. І помолитися, щоб світ не спіткав ядерний армагедон, який провокує росія.
Ігор Мандрика, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС:
Постраждають, найперше, можливо, інші країни.
Для Ігоря Чорнобиль – не зона відчуження, а місце, де під саркофагом 4-го енергоблока він поховав частинку себе.
