І далі про донорський фронт, який в тилу тримають тисячі українців. Від початку повномасштабного вторгнення кількість донорів зросла по всій країні. Але, попри це, резервів недостатньо. Нещодавно МОЗ зробив заяву, що потребу донорів з резус-негативним фактором. Така кров в дефіциті.
Сніжана Сидорук побувала у центрі крові у Рівному. Чи багато там охочих донатити кров – дивіться її матеріал.
У рівненському центрі служби крові від самого ранку шикується вервечка з донорів. Охочих чимало. Ганна та Соломія – студентки. Дівчата прийшли на донацію вперше. Кажуть, до такої процедури ретельно готувалися.
Ганна та Соломія, студентки
Вчора ми нічого не їли жареного, там жирного. Соуси не їли. Більш здорову їжу. скажемо так. Фрукти, овочі. кашу. Води більше старались пити, бо там написано, що до двох літрів треба випивати. А сьогодні ще нічого не їли.
Дівчата, як і більшість у черзі, прийшли, щоб поділитися своєю кров’ю з пораненими військовими. Після реєстрації – лабораторія. Тим, хто здаватиме кров з вени – беруть її спочатку з пальця.
Оксана Романів, фельдшерка-лаборантка:
Ми визначаємо групу крові донора, резус-фактор, гемоглобін. І по системі Кел визначаємо позитивний чи негативний донор.
Далі обов’язково на огляд до лікаря.
У пані Ольги це вже буде четверта донація. Жінка почала здавати кров, коли прийшла велика війна. Відтоді, кажуть лікарі, донорів побільшало.
Ольга, жителька Рівного:
Хочеться допомогти. У мене мінус-резус. Ну якби така, як потрібна постійно.
Майя Гнатюк, завідувачка Єдиного донорського центру Рівненського обласного центру служби крові:
Дуже багато почало приходити молоді. Людей віком від 18 до 30-35 років. Донорство ніби як молодшає. Дуже багато постійних донорів відкликається. Ми можемо подякувати нашим людям.
Перед процедурою – легкий сніданок – чай з печивом.
Світлана, буфетниця:
Перед здачею потрібно пити завжди чай, завжди багато чаю, рідини й вдома, і тут. Солоденький чай, дуже солодкий чай.
Саме з чаю, а не з кави, починає свій сьогоднішній ранок і рівнянин Олег. Каже, це як ритуал перед доброю справою. У центр крові прийшов уже вшосте.
Олег, донор:
Побачив в пабліку оголошення, що дуже потрібна кров. Вирішив сьогодні сходить.
На донорських кріслах переважно жінки. Кажуть, здати кров, це – найменше, що вони можуть зробити для хлопців на фронті.
Ольга, донорка:
Ми повинні допомагати хто чим може і як може. Наш зараз фронт заключається: ходити на роботу, платити податки й здавати кров. Звичайно, хочеться, щоб вона допомогла, щоб вона врятувала життя чиєсь.
І не одне, а щонайменше життя трьох людей може врятувати ось такий пакетик на 450 мілілітрів, кажуть лікарі. Всю зібрану кров ділять на компоненти та консервують.
Тетяна Макарчук, медична сестра:
Зберігається еритроцитарна маса погрупово в кожному холодильнику різної групи крові, різних резусів. Також в нас є плазма свіжозаморожена різної групи різних резус-факторів, теж зберігається ось тут в холодильнику.
Запаси крові потрібні завжди, а війна цю потребу лише загострила, пояснюють медики. Нині у дефіциті – усі групи крові з негативним резусом.
Іван Рябченко, медичний директор Рівненського обласного центру служби крові:
Ми бачимо велику кількість донорів, залучених для донації, бо зросла потреба в донорстві, в компонентах крові для області, а також за межами області для тих обласних центрів, які через різні причини об’єктивні не можуть заготовити компоненти крові в тих об’ємах, які їм необхідні.
А ще попереду Великдень. Тож донорів, які зможуть донатити кров, прогнозують медики, значно зменшиться. У війни ж свята немає. І поки триває бій, чиясь кров теж здатна воювати за життя.
