Через стрімкий наступ ЗСУ на Харківщині, який почався 6 вересня, російські окупанти були змушені… тікати.
Американський Інститут вивчення війни у звіті за 10 вересня написав: «Російські війська не ведуть контрольованого відступу, а спішно тікають із південного сходу Харківської області, щоб уникнути оточення навколо Ізюму».
Російська армія відступала так, що залишала по собі не лише військову техніку, а і власних військових. Частина з них була захоплена українськими військовими, частина здалася в полон самостійно.
«Кількість і тих, хто вже здався у полон, і тих, хто виявив бажання і вийшов на зв’язок з Україною через офіційні канали комунікації, неофіційні, зросла і зростає. І це стосується як окремих окупантів, так і цілих підрозділів», – каже у коментарі Радіо Свобода представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов.
Схожі події розгорталися і навесні, під час відступу армії РФ з Чернігівщини, розповіла у коментарі Радіо Свобода дружина російського армійця Ганна Данилова. Каже: її чоловіка, залишеного своїми, підібрали місцеві жителі: «Наші ж кинули тіла. І коли почали збирати тіла, то побачили, що живий. І мирні жителі, виходить, відвезли його до лікарні та врятували… Просто їх покинули. Тому що, як розповідали мені очевидці цього бою, наші просто бігли і ось так перестрибували через поранених, загиблих».
У Головному управлінні розвідки Міноборони України не уточнюють, скільки саме під час наступу на Харківщині здалося у полон солдатів армії РФ, а також примусово мобілізованих комбатантів з угруповань «ДНР» та «ЛНР», принаймні поки що.
Але німецьке видання Die Welt пише про «тисячі» полонених саме на Харківському напрямку. Перевірити цю інформацію ми поки не можемо, але у мережі від 8 вересня з’являються все нові фото і відео, імовірно, з військовими РФ, яких взяли у полон.
«Стратком» ЗСУ, наприклад, пише, що після масованого наступу на Харківщині, солдати РФ здаються у полон, дослівно, «пачками».
До цього російських військових закликав і президент України Володимир Зеленський. У своєму відеозверненні він каже, що для багатьох з них – це єдиний шанс врятувати своє життя: «Події показують, що єдиний вихід для російських солдатів – це здатися в полон українським силам. Тільки це гарантує їм збереження життя та ставлення, відповідно до всіх конвенцій».
І дехто таки виявляє бажання здатися. Андрій Юсов каже, що частина з них і без того збиралася це зробити: «Частина з них, в тому числі і з політичних міркувань, каже про те, що давно збиралися це зробити. Але саме зараз активний український наступ на Харківському напрямку дозволив це здійснити. Тобто «загрядотряди» (загороджувальні загони – ред.) залишилися далеко. Командування втекло, і люди отримали можливість здатися».
Аби дізнатися умови, як саме можна здатися у полон, солдати РФ телефонують на спеціальний номер, кажуть у ГУР. В одному з таких дзвінків військовий РФ дізнавався, чи не загрожуватимуть солдатам Росії катування, якщо вони здадуться у полон: «Ми сюди не хотіли їхати, наказом нас відправили. Думаємо, що робити взагалі… Яйця різати будете?»
У Координаційному центрі із поводження з військовополоненими заявляють, що Україна дотримується Женевської конвенції, а тому повідомлення про те, що полонених з Росії катують, неправдиві.
У Комітеті солдатських матерів Росії в коментарі для Радіо Свобода теж повідомили, що не чули про випадки знущань над російськими військовополоненими.
«З тих, хто довго був у полоні і кого повернули, вони говорили родичам: «Будь ласка, коли вам розповідатимуть, що нас там били, катували, не годували, кажіть, що це не так. Ми були довго у полоні, і загалом умови були нормальні», – каже у коментарі Радіо Свобода секретарка Спілки комітетів солдатських матерів Росії Валентина Мельникова.
Звідки ж зʼявляються повідомлення, що в українському полоні російських військових катують? По-перше, про це розповідають на прокремлівських каналах, а також, ймовірно, солдати чують про це від самих командирів російських підрозділів.
Ось що нам розповіла Ганна Данилова, дружина російського військового, який воював у Чернігівській області: «Їм сказали: краще застрелитись, ніж у полон. Я так зрозуміла, що командири їм сказали заздалегідь: ви краще застрельтеся, аніж у полон потрапте. Але ж люди потрапили у полон, і люди вижили».
У Росії офіційно не коментують здачу своїх солдатів у полон, ця інформація здебільшого засекречена. Чи не єдиним джерелом, де сімʼї російських військових можуть знайти інформацію про своїх полонених в Україні родичів є телеграм-чати та ютуб-канали.
«Російські військовополонені від початку фіксувалися українською стороною, були організовані телеграм-канали, там викладалися фотографії та відеоінтерв’ю», – розповідає у коментарі Радіо Свобода секретарка Спілки комітетів солдатських матерів Росії Валентина Мельникова.
Завдяки одному з таких відео родичі впізнали 21-річного військового Даніла Казевічуса. На ньому, імовірно, військові РФ кажуть, що не знали, що їх відправляють на війну.
З матірʼю полоненого армійця поспілкувалися наші колеги з проєкту Російської служби Радіо Свобода «Север.Реалии». Жінка повідомила, що востаннє розмовляла з сином 3 вересня, потім зв’язку не було: «На цю мить інформації немає жодної, кажуть: набирайтеся терпіння, це не вирішується за один-два тижні. Говорять про обмін, що зараз складаються списки і що треба чекати».
Українська влада закликає родичів російських солдатів, які воюють в Україні і припинили виходити на зв’язок, зв’язуватися із координаційним центром із поводження з військовополоненими – це державна структура в Україні. Адже в Росії саме сім’ї мають довести, що їхні родичі потрапили у полон, щоб їх в майбутньому їх могли обміняти.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На середину липня Україна оцінювала втрати Росії у війні в більш ніж 38 тисяч особового складу. Кремль не озвучує дані щодо загиблих під час вторгнення, але визнає, що втрати «значні». Наприкінці червня президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були під російською окупацією.
Управління Верховного комісара ООН із прав людини станом на 18 вересня верифікувало 5 916 випадків загибелі і 8 616 – поранення цивільних людей в Україні внаслідок повномасштабної війни Росії проти України, розпочатої 24 лютого 2022 року. В ООН наголошують, що реальні цифри – значно вищі.
