У березні минулого року Верховна Рада України ухвалила два закони про колабораціонізм: один – про відповідальність за співпрацю з окупаційною владою, інший – зі змінами до Кримінального кодексу країни – законодавці доповнили його окремою статтею про колабораційну діяльність. Це розширило можливості правоохоронців відкривати провадження проти тих, хто не визнає територіальну цілісність України, не визнає Росію агресором, співпрацює з окупантами, зазначають експерти.
Що Україна вважає злочином, скоєним на тимчасово окупованих територіях, а що – ні, хто та яку відповідальність має нести за співпрацю з окупаційною владою, і як українське законодавство працюватиме вже у деокупованому Криму? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин розмовляв із керівником Прокуратури АРК та Севастополя Ігорем Поночовним та постійною представницею президента України в АРК Тамілою Ташевою.
Кримінальні справи та юридичний інструментарій
– Давайте поговоримо про кримінальні справи щодо кримських чиновників, які вже є. Скільки таких справ під редакцією Кримінального кодексу до 2022 року, і в якій частині цих справ є обвинувальні вироки?
Насьогодні в судах – 107 кримінальних проваджень проти кримських чиновників
– Кримінальних справ щодо держзради дуже багато. Це основна стаття, що від початку окупації застосовувалася до кримських чиновників, які перейшли на бік країни-окупанта. Потім почали додаватися кваліфікації за воєнні злочини. На сьогодні нашими прокурорами в судах підтримуються обвинувачення за фактом державної зради у 107 кримінальних провадженнях проти кримських чиновників.
– Як зміни до Кримінального кодексу розшили інструментарій для роботи кримських правоохоронців?
– Вони (зміни до Кримінального кодексу – ред.) деталізували кваліфікацію дій підозрюваних у зраді. Сама стаття 111 Кримінального кодексу «Державна зрада» була всеосяжною, не містила чітких вказівок на дії, за якими можна було б кваліфікувати людину як зрадника. Нині у нас різні статті. Основна з них – про колабораційну діяльність. Вона встановлює величезний перелік різних дій, за які можна відповідати саме за колабораційну діяльність.
Про справи проти Аксьонова та Константинова
– У грудні 2021 року Служба безпеки України передала до суду справу, де звинувачуються Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов), Володимир Константинов, Наталія Поклонська, Рустам Теміргалієв – колишні українські політики та чиновники, які першими перейшли на бік Росії під час окупації Криму в 2014 році. Того ж року Прокуратура АР Крим оголосила Аксьонову та Константинову про підозру, але, як я розумію, за іншими статтями, за «широкомасштабне та систематичне привласнення громадського майна на території окупованого півострова». Як багато зараз стосовно них проваджень?
Ми кваліфікували дії Аксьонова та Константинова за їхні інші дії. Саме за привласнення українського майна
– Служба безпеки України скерувала до суду кримінальне провадження про державну зраду щодо цих осіб. Там була низка статей, основна з них – державна зрада. Ми кваліфікували дії Аксьонова та Константинова за їхні інші дії. Саме за привласнення українського майна. Йдеться про Міжнародний дитячий центр «Артек», про державний концерн «Масандра», про нафтогазовидобувне державне підприємство «Чорноморнафтогаз».
Своїми рішеннями націоналізували, як вони говорили, а насправді привласнили майно України. На це вони, як окупаційна адміністрація Російської Федерації Криму, не мали права. На сьогодні кримінальні провадження щодо них призупинені у зв’язку з їх розшуком. Надалі звертатимемося до суду за дозволом на проведення спеціального досудового розслідування та відправлятимемо їх до суду для заочного засудження.
Загалом, якщо ми говоримо про топ-чиновників, у нас є кримінальні провадження щодо колишнього так званого «прокурора Республіки Крим», колишніх депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Севастопольської міської ради та інших місцевих рад, які здамали присгу і перейшли на бік ворога.
З 24 лютого 2022 року, коли додалася кваліфікація за колабораціонізм, дії деяких із них були кваліфіковані і за цією статтею, а також за новими статтями, що передбачають пропаганду війни. Такі підозри одержали колишні депутати Верховної Ради Криму, а зараз уже російські сенатори. Тому дії максимально великого кола топ-чиновників та чиновників нижчого рівня, які вчинили злочинні дії щодо України, кваліфіковані та задокументовані.
– У перші роки окупації Криму йшлося про 200 кримінальних справ проти кримських суддів. На брифінгу 2021 року ви розповіли, що встановлено 473 особи, які залишилися працювати в судах на окупованій території Кримського півострова. Як розслідуються ці справи, скільки вироків?
Стосовно 172-х суддів обвинувальні акти за державну зраду відправлені на розгляд до суді
– Вироків наразі 6 щодо 6 суддів. Ці вироки винесено 2022 року, вже після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. До цього ці справи в судах рухалися досить складно. Наразі досудове розслідування ведеться за 103 кримінальними провадженнями щодо 106 суддів.
Стосовно 172-х суддів обвинувальні акти за державну зраду відправлені на розгляд до судів. Судді, які отримали підозру, перебувають на території Криму і на територію, підконтрольну Україні, не приїжджають. У нас був лише один випадок, коли суддя приїхав. Прізвище, я думаю, всім чудово відоме.
Його справа зараз слухається у Печерському районному суді Києва, але переважна більшість суддів продовжує працювати в Криму і на підконтрольну Україні територію не приїжджає. Ми можемо діставати їх шляхом спеціального досудового та спеціального судового розгляду.
Хто і яку відповідальність має нести
– Наскільки вже опрацьовані питання відповідальності за злочини на тимчасово окупованих територіях, перехідного правосуддя загалом? Чи готові правоохоронні структури працювати на території Кримського півострова?
Питання відповідальності, поновлення публічної влади, поновлення роботи правоохоронних органів і судових органів не зовсім готові
– Це одне з найскладніших питань. Питання відповідальності, поновлення публічної влади, поновлення роботи правоохоронних органів і судових органів, якщо говорити відверто, не зовсім готові. Ми зараз працюємо, і дуже активно, з усіма органами державної влади, правоохоронними, судовими органами для того, щоб зараз спланувати, яка кількість персоналу потрібна для відновлення їх роботи, які територіальні підрозділи мають бути створені. Сьогодні дуже активно йде робота у щоденному форматі, у тому числі з питань відповідальності. За тиждень у нас будуть готові документи, які ми називаємо полісі-бриф (угода між готовими до співпраці сторонами – ред.). Після цього працюватимемо із законодавцем.
Ми вже працюємо з окремими комітетами (Верховної Ради України – ред.), зокрема з Комітетом з питань правоохоронної діяльності, з паном Іонушасом (Сергій Іонушас – заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності – ред.). Працюємо з Офісом президента. Окремо спеціально під таку роботу на базі Офісу Генерального прокурора було створено робочу групу у складі експертів Офісу Генпрокурора, Представництва Президента, Національного офісу «Кримської платформи». Роботи дуже багато, і ми активно у цьому задіяні. Намагаємося виробити основні критерії щодо цього.
– Чи можна виділити основні проблеми застосування законодавства про відповідальність про колабораціонізм на тих територіях, які було деокуповано у 2022 році?
Нам потрібно продумати критерії, за якими особи точно повинні відповідати
– Ключове, що слід зазначити, кримінальне законодавство щодо колабораційної діяльності, ті зміни, які були внесені до статей 111-1 та 111-2 Кримінального кодексу України, мають досить широку рамку і не враховують окупацію, що триває. Коли ми говоримо про Крим, який тривалий час перебуває під окупацією, Донецьку та Луганську області, певні підходи потрібно коригувати.
Тому ми зараз із різними партнерами – це й державні органи, експерти на базі Офісу «Кримської платформи» – розробляємо критерії. Якщо ми говоримо про притягнення до відповідальності всіх, хто співпрацював з окупаційними адміністраціями, то це можуть бути тисячі осіб або десятки тисяч. Відповідно, нам потрібно продумати критерії, за якими особи точно мають відповідати.
Звичайно, це і злочини проти людяності, воєнні злочини, переслідування, порушення прав людини на території півострова, активне сприяння утвердженню окупаційного режиму, підтримка воєнних дій та військових адміністрацій. Це стосується бізнесів, які будували військові бази на території півострова чи забезпечували харчування військових, або освітні установи, які займалися пропагандою війни. За це, звичайно, має бути відповідальність.
До тих, хто працював на низових ланках і не скоїв воєнні злочини, кримінальна відповідальність не повинна застосовуватися
Але є певні особи, які працювали на низових ланках, які не ухвалювали жодних управлінських рішень. Їхні дії не впливали надто сильно на те, що відбувається на території півострова. Наприклад, двірники, які офіційно працевлаштовані у міській окупаційній адміністрації того чи іншого населеного пункту в Криму.
Звісно, вони забезпечували життєдіяльність. Це стосується й працівників екстрених служб. Якщо вони не чинили воєнні злочини, потім не пішли воювати проти України, а просто гасили пожежі, я умовно кажу, то, звичайно, до них кримінальна відповідальність не повинна застосовуватися. А, наприклад, могли б бути застосовані люстраційні обмеження щодо обіймання посад. Тобто зараз ми перебуваємо на стадії ключових визначень, рамок, а потім це переноситимемо на законодавчий рівень. Тому про деталі не можу говорити.
Ми розуміємо та працюємо над усіма викликами, що були на території Криму, інших окупованих територіях. Відповідно, враховуючи це, працюватимемо над тим, щоб ухвалити максимально збалансоване законодавство, особливо на перехідний період після звільнення Криму від окупантів.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були під російською окупацією. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
Управління верховного комісара ООН із прав людини підтвердило 7 110 випадків загибелі і 11 547 випадків поранення цивільних людей в Україні внаслідок повномасштабного вторгнення Росії. Такими є дані організації від 24 лютого до 29 січня.
