«Без допомоги від союзників Україна ризикує зазнати поразки. Києву бракує того, що навіть важче забезпечити, ніж снаряди: бойового духу, необхідного для перемоги. А Володимр Путін, мабуть, ще ніколи не був так близько до своєї мети. А хоче він буквально стерти Україну з лиця землі» – це цитата із статті журналіста Джеймі Деттмера, опублікованій виданням Politico.
Деттмер стверджує, що з його репортажів із України протягом останнього місяця, із десятків інтерв’ю з політичними лідерами, військовими та звичайними громадянами України, вимальовувалася картина «країни, яка прямує до катастрофи».
- Чи справді бойових дух в українській армії сьогодні в занепаді?
- Чи справді Путін може знищити Україну через те, що Захід, і зокрема США зволікають із підтримкою України?
- Чи можна врятувати мобілізацію в країні?
Про це Радіо Свобода в ефірі програми Свобода.Ранок розпитало народного депутата, секретаря комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки, полковника СБУ – Романа Костенка.
– Чи дійсно в ЗСУ «бракує духу, необхідного для перемоги»? Якщо так, то чому так сталося і от зброю дадуть, а чи можливо цей бойовий дух відновити?
– Дивіться, зброя досить важлива, і, звичайно, бойовий дух теж важливий.
Чи можливо відновити? Звичайно, можливо.
Не те, що моральний дух впав. Це питання нерозуміння, чому наші партнери нам не допомагають
Казати, що він у нас там на нулі, я з цим не згоден. Я кожного дня спілкуюсь з бійцями, і там немає таких прямо упадницьких настроїв. Не те, що моральний дух впав. Це питання от цього нерозуміння, чому наші партнери нам не допомагають.
Ми, скажімо, тримаємо фронт, але зовсім інша історія, коли все працює в комплексі. Коли ти тримаєш свою позицію, коли в тебе є артилерія твого командира, коли є артилерія бригади, старшого начальника, є достатньо боєприпасів, і ворог до тебе доходить тільки тоді, коли ці сили і засоби вичерпані.
Тому наявна нормальна кілька зброї, робота артилерії, нормальна поставка дронів, нормальне керівництво командирів, підготовка бійців – це всі ті фактори, як і, скажімо, зміна парадигми в суспільстві, інформаційної політики, воиа однозначно дуже швидко змінять настрої: і в суспільстві, і на фронті.
– Автор матеріалу на сторінках Politico пише, що побачив: «картина країни, що котиться до катастрофи». І що: «Володимир Путін, мабуть, ніколи не був ближчим до своєї мети». Чи дійсно настільки катастрофічно все? Та що має статися, щоб Путіна все ж таки відкинути від здійснення його такої бажаної цієї мети?
– Я повністю не згодний із цим автором.
Говорити, що зараз ситуація критичніша, ніж була в 2022 році, ну це взагалі нерозуміння ситуації
Дивіться, найбільше Путін наблизився до своєї мети, це коли він 24 лютого 2022 року перетнув наші кордони. І тоді просто люди протсо піднялися, взяли до рук зброю і його зупинили.
А потім вже ЗСУ і Сили оборони провели два успішних контрнаступи, які повернули наші території.
Тому говорити, що зараз ситуація критичніша, ніж була в 2022 році, ну це взагалі нерозуміння ситуації.
Так, нам зараз не вистачає снарядів, не вистачає зброї. Але те, що відбувається зараз на фронті – це ворог на тактичному рівні намагається проламати наші позиції, намагається зайняти Донецьку, Луганську область. Але це не те, коли в 2022 році ми мали шанс тратити всю державу.
Звісно, ситуацію потрібно стабілізувати, моральний дух потрібно піднімати, але в нас немає критичної ситуації.
Нам потрібно просто проводити мобілізацію, мотивувати людей йти захищати країну, давати їм зброю, давати підготовку, і все вирівняється.
І через відсутність ППО, в тому числі, яке нам достатні кількості не дають – ми не можемо захистити себе з повітря.
– Ви згадали також про мобілізацію. Ви підтримали цей новий закон, який має вступити в дію менш ніж за місяць. А як мотивувати людей, коли ледь не щодня новини про «ухилянтів, втікачів, Тису» та черги за документами українських чоловіків за кордоном?
– Потрібен комплексний підхід.
По-перше, уряд – це його завдання, і Верховного головного командуюча президента, і уряду робити все для того, щоб мобілізація проводилась в нашій країні правильно.
Мотивація має бути пропрацьована, починаючи від фінансової, закінчуючи ветеранською політикою
Далі завдання військових командирів – це те, щоб люди, які туди приходять, вони бачили, вони навчалися, вони вивчали військову справу і йшли захищати країну вже підготовленими.
Далі питання мотивації. Воно має бути пропрацьовано, починаючи від фінансової, закінчуючи ветеранською політикою.
Я зареєстрував законопроект, і ще 73 народних депутати підписалися під ним. За номером 11012 – він так і називається «Про мотивацію військової служби». Там все, починаючи від підготовки, фінансової мотивації, часу перебування на фронті, пільг, і політики держави щодо ветеранів.
У такиц час, як зараз, суспільство має бути об’єднане.
Зараз має бути такий суспільний договір, що ми ті, хто ще не стали до лав – робимо все, щоб забезпечувати тих, хто вже б’ється на полі бою.
Ну, і звичайно велика мотивація – це демобілізація, якої, на жаль, в цьому законі не було. Я вважаю, що це один із основних мотиваційних факторів. Але зараз демобілізацію складно провести, бо була провалена мобілізація.
– «Розчарування Заходом відчувалося у кожній розмові». Це я знову повертаюся до матеріалу Politico. Ми вже знаємо, що Білий дім проти ударів по російських НПЗ, бо це, мовляв, може призвести до підвищення цін на енергоносії. Після атаки на Ізраїль в Україні і на найвищих рівнях і серед людей не вщухають розмови і запитання: а чому США не збивають ракети та дрони в українському небі? В Держепі назвали причини: бо Україна не Ізраїль, адже вони партнери вже десятиліття. А ще США дуже бояться прямої конфронтації із Росією, щоб не споовокувати Третю світову війну. Чи це на вашу думку виправдана позиція? І чи ці образи одне на одного, різні стратегію можуть призвести втрати партнерства?
– Це ще раз показує, що сподіватися ми можемо тільки самі на себе.
Союзники – це добре, вони нам досить сильно допомагають, але в перспективі те, що ми вже втратили, коли ми не розвивали нормально цей оборонно-промисловий комплекс і свою армію, і те, що буде в перспективі, Україна буде, ми її відвоюємо і будемо далі розвивати.
Ми маємо зрозуміти, що ми маємо бути незалежними, і тільки тоді з нами будуть рахуватися. Коли ми будемо сподіватися самі на себе, коли ми будемо мати достатньо ресурсів, навіть попри наш шлях і бажання піти в НАТО – з нами будуть рахуватися тільки, коли ми будемо мати все самі.
Якраз Ізраїль так і працює. Країні допомагають, Ізраїль має союзників, але рішення країна ухвалює самостійно. А вони, скажімо так, не в кращій позиції, ніж ми, враховуючи їхніх сусідів.
– Але ж вони дослухаються до партнерів. CNN та Axios писали, що президент США Байден переконав прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху не завдавати удару у відповідь по Ірану.
– Якщо вони і дослухаються, то значить це вигідно Ізраїлю.
Подивіться, про питання Палестини, вони ні до кого не дослухались, хоча їм кричали, мабуть, з усіх, ну вибачте, прасок, що вони не мають це робити, але вони це зробили.
