В Ужгороді для дружин полеглих героїв влаштували арттерапію. Жінки взяли до рук пензлі, і буквально намалювали свої історії. Допомагали творити професійні художники. Про арттерапію більше розкаже Мар’яна Мартин.
Анна – дружина загиблого військового:
Турботливим, він як міг, нас із сином беріг від усього, тепер буде берегти з неба.
Закоханим, сильним та турботливим: таким Владислав залишиться назавжди для своєї дружини Анни. Він загинув на фронті ще в липні. Погляд чоловіка жінка відтворила на полотні.
Анна – дружина загиблого військового:
Я просто не вірю, що його немає.
Протягом двох днів в Ужгороді дружини загиблих військових ділилися своїми історіями кохання. Писали картини. Свої почуття переносили на полотно фарбою. Хтось малював останню зустріч з коханим, хтось, на папері втілив спільну мрію. Людмила написала букет тюльпанів. Квіти коханий Андрій дарував їй навіть тоді, коли сам був на фронті.
Людмила – дружина загиблого військового:
Зараз же ці соцмережі, всі виставляють, всі з букетами, а я буду дивитися на цю картину, згадувати чоловіка. Я задоволена, що є такий захід. Бо я чомусь думала, що я сама. Що ні в кого горя немає, тільки я сама така нещасна.
Терапію за допомогою мистецтва для дружин військових організували в рамках всеукраїнського проєкту “Жива. Справжні історії кохання”.
Тетяна Пайда – регіональний керівник БФ “Сучасна Україна” в Закарпатській області:
Проєкт створений для жінок загиблих героїв. Які малюють серцем, у пам’ять про свого чоловіка. Це є арттерапія, яка проходить по всій Україні. Ми мусимо пам’ятати про їх подвиг, і про те, що вони віддали за нас свої життя, щоб ми жили далі.
Творити жінкам допомагали художниці. І кажуть, робота виявилася не простою.
Ксенія Дубовик – художниця-муралістка:
Дівчатка можуть відпочити, відкритися одна перед одною. Насправді непросто, не без сліз. У мене у самої чоловік зараз військовий, і дуже не спокійно.
Роботи жінок з усієї України організатори планують зібрати разом. Їх покажуть на великій виставці спочатку в Ужгороді, а потім у столиці.
