Героями календаря стали маленькі українці – дітки із синдромом Дауна.
Незвичайний календар “Я – частина перемоги” презентували у Луцьку. На світлинах люди з інвалідністю, які після повномасштабного вторгнення росії стали до боротьби на тиловому фронті. Підтримати їх та мотивувати інших співвітчизників – така ідея проєкту.
Про сильних і сміливих – у сюжеті ТСН.
Андрій разом зі своїми друзями готує листівки для воїнів. Найперше – для тата, який нині там, на передовій. Діти із синдромом Дауна стараються, бо знають – для кого і заради чого. “Моє сердечко “Ми любимо Україну”, – каже Андрій Мельник.
У лютому 2022-го, попри тривогу та страх, вони змогли зорганізуватися задля однієї мети – перемоги. “Буквально на четвертий день війни – то була неділя. Ми зібралися і почали в’язати сітки”, – згадує голова правління ГО “Батьки дітей з синдромом Дауна” Олена Мельник.
Від весни працюють чи не кожнього дня. За 11 місяців хлопці та дівчата з синдромом Дауна зробили багато окопних свічок та наліпили бійцям вареників, а також сплели понад сотню маскувальних сіток. Дітки плетуть дуже вправно, а їхні мами ледь встигають нарізати стрічки.
Віднині – вони не лише волонтери, а і герої патріотичного календаря. Загалом до проєкту, який має символічну назву “Я – частина перемоги”, долучились вісім громадських організацій Луцька. Ініціював проєкт фонд Ігоря Палиці “Тільки разом” з єдиною метою – надихнути українців”.
“Їхні справи дуже надихають. Я впевнена, що будуть надихати інших людей не опускати рук, докладати максимум зусиль”, – розповіла голова правління БФ “Фонд Ігоря Палиці “Тільки Разом” Катерина Шкльода.
На фотосесії дітки усміхаються і бодай ненадовго забувають про війну. У руках тримають ті самі окопні свічки та маскувальні сітки, які готували місяцями.
Ці громадські організації працювали від першого дня повномасштабної війни. Не просили допомоги для себе, а лише для захисників. “Допомогти їм придбати тканину для плетіння сіток. Вони просили цю допомогу не для себе, а щоб продукувати щось, що допоможе іншим”, – каже Катерина Шкльода.
Валентин щиро радіє, коли на сторінках новенького календаря бачить себе та друзів. Їхні усмішки безцінні, кажуть організатори. Тож цей проєкт перший, але не останній.
Читайте також:
