Наступний матеріал про Олексія Турчака – інструктора з тактичної медицини. Чоловік з 2014 року рятував життя бійців на полі бою. Тепер цьому навчає добровольців. Тренінги проводить як для військових, так і для цивільних. Адже переконаний: базові навички мають знати усі – і в тилу, і на фронті. На одному із тренінгів побувала Олена Мендалюк.
Турнікет тримаємо в руці, трохи ширше стаємо, щоб нам було зручніше. І трохи з вами пострибаємо. Поїхали. Чудово. Тепер турнікети тримаємо над головою, і рухаємо проти годинникової стрілки. Поїхали. Дивимося на турнікет у зворотньому напрямку. Тепер кожен сам собі має накласти турнікет. Впали. В ідеальних умовах у Вас 30 секунд.
Олексій Турчак – інструктор з тактичної медицини. Його історія починається з 2014 року.
Олексій Турчак, інструктор з тактичної медицини:
Став бойовим медиком, бо у нас медика вбило у 2014 році, тому потрібно було хоч якось хлопцям надавати допомогу. Власне момент, коли я захотів стати медиком, інструктором, це коли я побачив багато поранених і хлопець лежав, у нього поранення в живіт доволі серйозне. Я розумів, що це поранення не сумісне із життям, але мені захотілось зробити максимум, спробувати врятувати якомога більше.
Аби врятувати якомога більше життів Олексій почав опановувати тактичну медицину – багато читав та відвідував тренінги й семінари.
Олексій Турчак, інструктор з тактичної медицини:
Це було спочатку, як необхідність, потім, як хобі. Я працював на звичайній роботі, теж був журналістом, і у вільний час, на вихідних організовував безкоштовні тренінги для цивільного населення. Тому що я власне впевнений, чим більше людей знає, як правильно надати допомогу, тим краще. Наприклад, в США вони хочуть досягти того, щоб цей відсоток, хто пройшов курси, був 20% від всього населення. Вчити потрібно багато, вчити потрібно всіх, тому що часто бачиш, коли стоїш на пункті в тому ж Бахмуті, привозять бійця пораненого, привозять бійців з других підрозділів, і ти бачиш, як в нього турнікет просто бовтається на кінцівці, просто не закручений. Мають всі знати, як це робити. Щодо зброї. Ми ні в якому разі її так не лишаємо. Вона повинна бути постійно з нами. Якщо ми працюємо з нашим постраждалим на колінах, і у нас є наша власна зброя, його зброя трохи далі, наша зброя знаходиться ось тут, на колінах. Вона нам не заважає, у нас її ніхто не вихватить, якщо вона мені раптом знадобиться, я можу її взяти.
Та головні знання Олексій отримав на полі бою, і не завжди цей досвід був легким. Хлопець пригадує випадок, який снився йому кілька місяців поспіль.
Олексій Турчак, інструктор з тактичної медицини:
Три бійці отримали поранення. В дім, де жили снайпери, прилетів 152 снаряд. У одного було уламкове поранення руки й ноги, я з ним працював. З ним ще весело так було. Бо він сказав в мене ще нога. Я його оглянув, зняв берці, випав цей уламок. Він ще попросив: “Дай мені цей уламок на пам’ять”. Другий боєць – йому перебило ноги, він сам собі наклав джгути і його евакуювали успішно. І третій боєць – його спершу повезли в один напрямок, потім зрозуміли, що він важкий, і повезли його на Бахмут, тоді він ще був тилом. На логістиці ми з ними зустрілись, і вони констатували смерть. Я забіг туди у швидку, я намагався щось зробити, я розумію, що він загинув, я розумію, що врятувати його не можна було, і все зроблено правильно, але це мені снилося доволі довго.
Скільки життів було врятовано, Олексій зізнається: підрахунку не вів. Свої знання передав уже понад 15 тисячам добровольців.
Олексій Турчак, інструктор з тактичної медицини
У нас армія – це є і побут, це не тільки бойові дії. Були випадки, коли людина банально вдавилась. І шо робити, ніхто не знає. Можна навіть відкривати банку на кухні трилітрову, як у нас у Дніпрі з чоловіком був випадок, вона в нього впала, розбилась, розрізала артерію – і він помер. Тому всі мають знати, як надавати допомогу.
Олексій Турчак, інструктор з тактичної медицини:
У нас такий стан в країні, що у нас в армію пішли всі, бо ми маємо захищати свою країну, і це чудово. Але через це ми маємо проблему з тим, що у нас не у всіх гарне здоров’я. У нас є і протрузії у бійців, і грижі, і проблеми з колінами.
Серед добровольців – і цивільні, і військові. Для кожного Олексій розробив окрему методику навчання. Говорить, ставить перед собою мету, аби кожен після тренінгу, зміг врятувати життя.
Олексій Турчак, інструктор з тактичної медицини:
Наша задача по суті стабілізувати, дочекатись приїзду швидкої. Ми не маємо вилікувати людину, врятувати, воскресити, тому подібне. Просто залишити в живих до приїзду медиків. Якщо це цивільний, то це швидка допомога, якщо це військове життя, то це до приїзду медеваку, кейсеваку, тобто до передачі її на наступну ланку евакуації.
