Втеча з Херсона. Чи повалять режим Путіна поразки Росії у війни в Україні?

Як втеча армії РФ з Херсона вплинула на ситуацію в Кремлі? Чи можливі зміни у керівництві Росії після поразки на правобережній Херсонщині? Чому армії РФ не допомогла часткова мобілізація, під час якої до війська призвали понад 300 тисяч росіян? На ці та інші питання в інтервʼю проєкту Радіо Свобода«Новини Приазов’я» відповідає російський громадський і політичний діяч Марк Фейгін.

«Кремль знає щось, чого не знаємо ми всі»

Військове керівництво Росії 9 листопада заявило про рішення залишити окупований Херсон. 11 листопада російське командування повідомило, що ЗС РФ завершили перекидання підрозділів на лівий берег Дніпра та на правобережній частині Херсонщини не залишилося підрозділів окупаційної армії. Але Марк Фейгін сумнівається, що всі сили передислоковані на лівий берег.

– Цієї впевненості немає, це лише заява Міноборони РФ. Подивимось, чи триватимуть бої й що відбуватиметься далі. Звісно, начебто здавалося б очікувана, але водночас несподівана заява про відхід з правого берега Дніпра. Такі заяви дещо насторожують, оскільки ніхто не чекає від російського керівництва нічого доброго – від військового командування, від Кремля тощо. Вони явно щось задумали. Завжди є така вистава, скажімо так.

– Що конкретно (задумали – ред.)? Складно припускати, але принаймні якщо з’ясується, що нічого і це просто залишення колишніх позицій, а це добрий шматок України – правий берег, західний берег, то це каже про те, що там становище справді набагато гірше того, що ми припускали, коли прогнозували, що рано чи пізно буде деокуповано правий берег. Значить там все погано.

Провокації на кшталт підрива дамби Каховської ГЕС малоймовірні, вважає Фейгін, оскільки наслідки будуть і для лівобережної частини Херсонщини, куди перекинуті зараз сили армії РФ.

– Тому, я думаю, що нічого не буде і вони покинуть, або вже покинули, а якась частина ще покине територію правого берега. Ми спостерігатимемо, власне, зміцнення позицій там. Не знаю, наскільки вони кращі, я не фахівець, ніколи не був у Херсоні. З того, що я бачу з географії, там загалом степова місцевість, сховатися ніде. І, чесно кажучи, враховуючи, що правий берег вже контролюється силами України, можу уявити, які втрати (російської армії – ред.) будуть від звичайних дистанційних обстрілів з боку української армії.

Проте рішення ухвалене, і я все більше схиляюся до того, що воно абсолютно вимушене. Тобто Кремль знає щось, чого не знаємо ми всі. Щось про свою армію, щось про свої резерви, щось про свої можливості, щось про внутрішню ситуацію в керівництві Міноборони, що змусило піти на цей крок зрештою.

«Заганяють себе в пастку»

11 листопада прессекретар російського президента Володимира Путіна Дмитро Пєсков не став коментувати слова експертів про ситуацію навколо Херсона, але заявив, що «спеціальна військова операція триває». Він зазначив, що Херсонська область «залишається частиною РФ, і тут немає і не може бути якихось змін».

На думку Фейгіна, російська влада не може відмовитися від результатів так званих референдумів, які Росія провела на окупованих територіях України, але тим самим «показово самі себе заганяють у пастку».

– Тому що, по суті, значить, вони залишили російську територію, за їхньою ж логікою та твердженнями. Я думаю, що це більше для внутрішнього споживання заяви. Я слухав цей аудіозапис, він відповідав якомусь іноземному кореспонденту, російський не наважився б задати.

Тобто це версія для пабліка, для того, щоб говорити, що ми не відступили, цілі операції досягнуті. Але практично з другого дня (війни – ред.), явно було, що жодних цілей не досягнуто і до кінця другої половини дев’ятого місяця війни точно вони не досягнуті.

– Мій прогноз – вони ніколи більше не повернуться на правий берег. Мій прогноз, що їм вже не вдасться ніколи більше відбити правий берег з багатьох причин. Можна витратити на це багато часу, але ні з політичного, ні з військового погляду, ні зі стратегічного їм більше не вдасться знову окупувати саме правий берег.

Ми можемо будь-що говорити про Донбас та Крим. Лівобережна Херсонщина теж сумнівно виглядає ще якось, але правий берег вони вже ніколи не зможуть зайняти.

Попри те, що керівництво Кремля робить свої заяви для російської аудиторії, Марк Фейгін вважає, що «громадяни Росії нічого не вирішують».

Російська мобілізація не працює

21 вересня в Росії було оголошено «часткову мобілізацію». За різними даними, мобілізовано понад 300 тисяч громадян Росії. Цей процес та його наслідки бурхливо обговорюють переважно у соцмережах, з яких стає відомим, що багато мобілізованих вже за кілька днів опинялися на фронті. Але навіть ці заходи не допомогли укріпитися на правому березі – російська армія відступила.

– Мобілізація вже півтора місяця йде. Були сподівання, що це більше не як військовий, а буде як чинник політичного тиску: «Ось дивіться, ми закріпили статус-кво, ми визнали території, які окупуємо, своїми та ми оголосили мобілізацію. Припиняйте війну, переходьте до стадії переговорів, ви ж розумієте, ми зібрали 300 тисяч, а може, мільйон».

Сенс тут у тому, що це справді не справило враження. Вони ж самі не очікували, що в них і армія не друга у світі, і настільки небоєздатна, що не може вирішити завдання, які стоять перед нею. І мобілізаційний ресурс дуже слабкий. Тому що це все нісенітниця про військово облікові спеціальності, які вони отримали в період строкової або контрактної служби.

– Мені здається, вони в якийсь момент зрозуміли, що переважна більшість непридатна для ведення масштабних бойових дій. Ну, зберуть вони з цих 325 тисяч, «просіють». Ну тисяч 25-30 може, будуть справді нормальні, яких можна відправляти на війну. Це крапля у морі порівняно з необхідним. Тому мені здається, по-перше, їм стало зрозуміло, чи в мобілізації проблема.

У всякому разі, в найближчій, короткостроковій перспективі це не вирішиш. Вони кидали їх затикати дірки, ущільнювали оборону цих військовослужбовців. Але результат плачевний – гине багато мобілізованих. Очевидно, що їх гине багато, вони менш підготовлені, вони взагалі зіткнулися з бойовими діями вперше порівняно з досвідченішими, які воюють вже 8 місяців. Звичайно, вони й гинуть більше, і їх це напружує.

Фейгін вважає, що кількість мобілізованих на війну росіян не відіграє суттєвої ролі, адже треба враховувати, що це бої 21 століття.

– Багато фахівців, військових експертів, стверджують, що в такого типу війні у 21 столітті нічого не дає, бо м’ясо воює із залізом. Залізо виграє. Хочеш, не хочеш, але 70% втрат це дистанційно, це обстріли, HIMARS, артилерійські обстріли тощо. Переважна більшість гине просто в траншеях, окопах. Це не враховувалося, мабуть, такою мірою. Розумілося, але не враховувалося. І мені здається, що зараз розуміння побільшало.

Путін вже не той?

Командувач російськими окупаційними військами в Україні Сергій Суровікін, оголошуючи про відведення військ з правобережної Херсонщини, сказав, що ці сили будуть залучені на інших напрямках фронту. Але Фейгін вважає це малоймовірним.

– Ми не знаємо, скільки загиблих, скільком вдалося врятуватися, скільки зараз продовжує перебувати на території правого берега (Дніпра на Херсонщині – ред.). Ну, ви перекинете їх на лівий, але його боронити все одно треба буде.

Інакше просто українська армія переправиться і розпочне наступ там. Я не думаю, що тих, кого перекинули з правого берега на лівий, дуже багато, що дозволяє перекинути їх на Бахмут чи Сватове. Мені здається, що вони (російські військові – ред.) будуть зміцнювати цей перешийок (шлях до Криму – ред.).

– Мені здається, що такого резерву немає для перекидання на інші ділянки. Знову ж таки, я не знаю, я не військовий. Зважаючи на те, як виглядає лівий берег Дніпра, там, мені здається, сил знадобиться значно більше, ніж знаходилося на правому березі.

Відвід російських військ з Херсона деякі експерти називають втечею. Цей факт має позначитися на положенні Путіна та настроях всередині політичних еліт у РФ, вважає Фейгін.

– Те, що владний і класний (мається на увазі президент РФ Путін – ред.) сильно не задоволений тим, що відбувається, це очевидно. Але ж цього мало. Потрібно, щоб там була рішучість та організаційний початок, щоб цю ситуацію змінити.

Путін з кожною поразкою втрачає вагу у міжнародному та внутрішньому контурі. Бо він вже не є тим вічним лідером нації, чиї рішення супроводжуються перемогами. Його колись «нацлідером» називали, був такий період. Це вже, безумовно, зовсім інша людина. Це об’єктивно процес віку. Одна справа, коли людина квіти поливає в саду у себе, а інша справа – починає східноєвропейську війну.

– Я думаю, що, швидше за все, процеси мають якось хаотично почати вже виникати, якісь обурення, якісь публічні заяви можуть бути. Тому що вони поки що спрямовані не проти Путіна. Заяви Кадирова, Пригожина спрямовані не проти Путіна, а проти військового командування, міністра оборони.

Все ж має з’явитися якась нотка, де має жаль висловлюватись, а навіщо ми це все затіяли? Чи може таке бути? Я цього не виключав би. У якій формі це себе проявить? Не стану прогнозувати.

«Палацовий переворот»

Фейгін наголошує на тому, що дії Кремля та наслідки цих дій вже давно мали б призвести до так званого «палацового перевороту» всередині Росії, а ситуація з відступом російської армії з Херсона – наблизити це.

– Якби ми знали про те, що «палацовий переворот» анонсується, тоді ми точно говорили б, хто в ньому бере участь і коли це станеться. За ідеєю, він давно мав би статися, бо втрати влади, якщо ми говоримо про «ерозію» у верхах, то вони вже давним-давно йдуть.

Протягом усього літа і навіть весни, починаючи з санкцій, продовжуючи відбиранням майна, його конфіскацією, втрати у правах, які були – пересування світом, володіння авуарами (закордонні рахунки – ред.), діти за кордоном. Ось все це залагоджується не знаю, якою критичною мірою. Але причиною цього є авантюра Путіна. Тому логічно, що ти усуваєш причину та отримуєш результат. Оскільки цього не відбувається, пояснити можна лише страхом всередині апарату, але ж це все обговорюють.

Про мирні перемовини

Фейгін наголошує, що Росія все більше і більше зацікавлена в мирних перемовинах, особливо після втрати Херсона. Тепер, вважає він, Кремль боїться аналогічного сценарію по інших окупованих територіях України.

– Я вважаю, що зараз для переговорів час не настав. І, на мою думку, цим же керується Київ і частково Захід. Байден (президент США – ред.) озвучив, що є умови – будь ласка, залиште територію України, і ми можемо розпочати негайні переговори.

Для Путіна це неприйнятно – повністю звільнити до кордонів 1991-го року. Але це самогубство для Путіна – покинути Крим. Він цього не зробить, продовжить обороняти ці території. Не знаю, наскільки його вистачить. У будь-якому випадку, поки що говорити про перспективи переговорів не доводиться.

Тим більше, коли Москва робить заяви, закликаючи провести ці переговори, вона не особливо вірить, що погодяться на тих умовах, які вони пропонують.

І хоча немає жодних підстав Києву йти на перемовини з Кремлем, Фейгін вказує на те, що з різних боків робляться спроби «всадити за стіл переговорів Київ та Москву».

– Але все це було напередодні саміту G-20, коли перспектива безпосередніх переговорів Байдена та Путіна, вона була. Зараз це питання знялося, і американська сторона чітко та твердо відмовилася від консультацій чи переговорів. Але це не означає, що ця тема не виникне знову. Вона виникне знову і для цього має бути якась велика важлива подія, яка б передбачала такий примус Києва до переговорів.

Російський діяч не виключає, що цьому можуть сприяти події на фронті.

– Але, коли Москва продовжить втрачати території, навіщо тоді з нею розмовляти? Тут розмовляють військові, вони ж сказали, що на полі битви буде досягнуто результату.

Росія без Путіна

На думку Фейгіна, зміна влади в Росії може відбутися у випадку стовідсоткової поразки російської армії у війні з Україною та втрати всіх окупованих територій.

– Розумієте, масштаб поразки є. Якщо втратять Крим, втратять усі території в Україні, Україна справді вийде на межі 1991 року, я важко уявляю як Путін утримається (при владі – ред.). Тобто це щось неймовірне має статися, щоб і еліти, і народ, і скажемо так, західні різного роду гравці погодилися зі збереженням Путіна при владі. А навіщо? Чому? Для чого? Там можуть бути різні конфігурації, хто його замінить. Хто може з самої влади вийти як наступник або якась фігура тимчасова тощо.

– Але уявити, що Путін з усім цим бекграундом, з усім цим набором, багажем війни, а це все: і репарації, і воєнні злочини, і геноцид, ще з поразкою, програшем, ну це просто складно дуже. Для цього потрібно створити Північну Корею, розумієте?

Ось прямо Північну Корею, замкнути на ключ і тоді так можна продовжувати тримати в вуздечці населення зі 140 мільйонів. Але, на мою думку, можливості такої немає у нього. Я все ж таки якось сумніваюся в цьому дуже сильно.

Прихід до влади в Росії людей, які не наближені до Путіна, можливий лише у випадку реальної революції, вважає Фейгін. Військової поразки для зміни влади недостатньо, каже він.

– Щоб в них з’явився шанс, має статися неймовірного масштабу обвал, саме обвал. Не просто спокійна ситуація, в якій парад може перегрупуватися, видалити Путіна і посадити замість нього, я не знаю, Патрушева. Ні, має статися обвал усієї системи влади.

Обвал такого масштабу, коли дійсно люди з-за кордону можуть являти собою дуже дієву альтернативу, які можуть підхопити цю владу та налагодити роботу органів держави, налагодити відносини із Заходом, пом’якшити санкції тощо. Їм простіше зробити, безумовно, тому що вони не нестимуть відповідальності за все, що створено до них. Але для цього потрібний ступінь обвалу набагато масштабніший, ніж просто втрата Криму і таке інше.

Коли закінчиться війна?

Російський діяч переконаний, що війна, яку Росія веде проти України закінчиться поразкою Кремля.

– Вона передбачувано закінчиться. Ось як вона і йшла, вона закінчиться поразкою. Вона закінчиться остаточною інтеграцією України в західну спільноту. Україна заплатить високу, величезну жертву за це, але вона це отримає. Вона стане частиною європейського світу, світу атлантичного, безперечно.

Втрат буде чимало, відновлюватимуть економіку не швидко. Але вона отримає головне. Вона отримає квиток в історію, самостійне майбутнє, яке взагалі ніяк не буде пов’язане з Росією. В будь-якому випадку, головне буде досягнуто – досягне суверенітету.

– Я часто наводжу приклад євреїв, які заплатили ціну в 6 мільйонів жертв, але отримали свою державу.

Щодо Росії це непередбачувано, туманно. Тобто це такий темний ефір. Не розуміємо, що буде з Росією. Росія надто велика. Росія дуже непередбачувана, Росія переживає найважчий період ентропії, вона занурюється глибоко в прірву своєї непередбачуваної історії.

Тому що на відміну від України, де, вибачте, політична демократія, хоч і, м’яко кажучи, недосконала, Росія нічого у підсумку не має. Воно все знищено. І тому ось долі Росії не позаздриш.

Фейгін описав варіанти закінчення війни Росії проти України

– Якщо поразка буде обвальною, супроводжуватиметься втечею армії (російської – ред.), то мирний договір перетворюється на пакт про капітуляцію (Росії – ред.). Репарацію все одно доведеться платити, не тому, що це так треба, і Росія це визнає, а тому, що вона все одно не розпоряджається своїми грошима.

Гроші на Заході, тому Захід розпоряджається репараціями. Розумієте? Ось у чому вся справа. Тому якийсь документ буде, але Путін сподівається на шанс, що він врегулює цей статус-кво на тому, що зараз є. На тих позиціях, які досягнуті зараз.

– Я не думаю, що він має цей шанс, я вище про це говорив. Далі вже неважливо, чи юридично це буде оформлено, чи понятійно. Чесно кажучи, у разі великої поразки це вже не буде мати великого значення.

Чи колишні підпишуть такий пакт, чи це вже будуть спадкоємці робити, чи якась взагалі інша влада, тому що Росія може стати іншою. Розумієте, путінська Росія кане в нікуди, а виникне нова Росія, зовсім інша, яка не схоче нести тягар відповідальності за все це.