Історія повернення з росії онука Алли Зіпи з Нікополя – це і драма, і детектив. Жінка рік не могла забрати свого онука з росії після того, як його матір померла від хвороби. Спершу пані Алла намагалася діяти за законом, але в росії, каже, законів для українців немає. Тому жінка була вимушена підпільно вивозити хлопця.
Прошу батька, забери, будь ласка дитину, я бабуся. А він мені отвечає: “В тюрмі живуть, і в інтернаті виживуть”.
У пані Алли досі навертаються сльози, коли пригадує, як їй довелося правдами і не правдами вивозити онука з росії. Хлопчик був там із матір’ю, але вона померла. І дитину тимчасово оселили у знайомих родини..
Алла Зіпа – жителька Нікополя:
Аня мені пише: “Михаловна, если Вы не приедете и не заберете дитину.. я не розщитала свої сили, в мене своїх троє, я третім беременна. Мужа забрали на війну проти нас воювати і я його як українця не люблю. Він нас ненавиде, а ми його”.
Майже рік пані Алла не могла домогтися, щоб онука віддали. Тоді жінка вирішила поїхати за ним сама….
Алла Зіпа – жителька Нікополя:
Вони сказали: “Ми не можем дать вам опікунство. Ми можем вам тільки дать гражданство, так як ви гражданка України, може ви візьмете наше гражданство?” А в мене заканчується вже срок і ілі в мене депортація, ілі дитину в інтернат. Я поняла, что я должна тікать.
До визволення хлопчика долучились і волонтери, посприяло і Міністерство закордонних справ України.
Алла Зіпа – жителька Нікополя:
Кирил даже не знав, що я його хочу викрасти. Попався нам пограничник, дивлюсь, а в нього очі добрі. Він запитав мене. Я бабуся, ось мій внук, ось в мене є документи, що папа нам довіряє, мама вмерла. Кажу везу додому в Україну, в Нікополь.
10-річний Кирило дає інтерв’ю з державним стягом на плечах, каже, пишається, що українець. Розповідає, поки бабуся розробляла план його порятунку – він вів свою боротьбу.
Кирило Фещенко, онук Алли Зіпи:
Розбирання, конфлікти, з дітьми, зі школою. Тому що я заходжу до класу, а там усі з Z-ками у телефоні. Я говорю: “Хлопці, Ви розумієте, що там людей вбивають зараз, це не смішно, діти гинуть, мами.” Я їм сказав, а вони мені там у відповідь “хохол”, ну різними матами мене покривають, не вимовлятиму це.
Пані Алла із Кирилом вже у рідному Нікополі, усі жахи позаду. Нині соціальна служба займається оформленням опікунства. Хоча, чиновники зізнаються – пів року вели листування із батьком Кирила, але марно.
Олена Флеровська, в. о. начальника служби у справах дітей Нікопольської міськради:
Наша робота була направлена більше на батька дитини, ще до того, як бабуся поїхала рятувати його, Але на жаль, батько не виконав своїх обовʼязків в повній мірі.
У росії залишаються тисячі українських дітей, незаконно вивезених окупантами. Повернути їх не просто, але історія Кирила та його бабусі доводить, що це можливо.
