Боєць із позивним Девід, якому всього 22 роки, вже командує танковим екіпажем у 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового Походу. Але за цим стоїть особиста трагедія: росіяни вбили його сестру та близького друга. Про це йдеться в сюжеті проєкту “Український Свідок”.
Із 2022 року екіпаж під командуванням Девіда знищив близько 30 бойових одиниць ворога. А взагалі він бере участь у російсько-українській війні з 2020 року.
“У Харкові росіяни під час евакуації розстріляли мою сестру разом з родиною, – розповідає хлопець. – Також на цій війні у мене загинуло багато близьких друзів. І я собі дав слово: поки війна не закінчиться, я від поставлених задач не відмовлятимусь. Навіть якщо це буде смерть”.
Першою реакцією хлопця на загибель близького друга,бійця із позивним Чай, була агресія. Хлопець розповів, як він хотів їхати на танку прямісінько у російські окопи. Втрату рідних, яких росіяни розстріляли під час евакуації з Харкова, хлопець подолав швидко.
“Це був квітень, – згадує Девід. – Ми перебували на Херсонщині, противник наступав. Ми мали дуже багато роботи. Днями не спали, і це все якось швидко забувалось”.
Танкіст розповів про випадок, коли одного разу “танкісти перетворились на піхоту” – зазвичай таке стається у випадку втрати танка. На Херсонському напрямку наприкінці літа 2022 року російський артснаряд зніс пів башти танка. Машина їхала, але стріляти вже не могла. Але поставлену задачу хлопці виконали: провели у село нашу піхоту.
За досвідом Девіда, на Донеччині танкісту воювати легше, аніж на Херсонщині, через особливості ландшафту. Можлива причина – це наявність специфічної техніки у росіян на на півдні, яка зчитує вібрації землі. Девід розповів, що завдяки цій техніці противник знав, де та в якому напрямку рушить наша техніка.
Фото: Український свідок
На Донбасі українським танкам завдають мороки “Ланцети” (російські безпілотники, – ред.). Серйозної небезпеки вони не несуть, але можуть тимчасово вивести машину з ладу.
Як досвідчений боєць Девід розповів, як близьким та друзям краще підтримувати військових. “Ніколи не згадувати війну, – каже він. – Особливо з піхотинцями, саме вони відчувають на собі всі тяготи війни. Потрапляючи додому, вони хочуть просто розслабитись”.
