До ситуації на фронті. Сили оборони активно просуваються на Бердянському та Мелітопольському напрямках. Там армійці закріплюються на досягнутих рубежах та намагаються знищити якомога більше ворожої артилерії. Кожен метр звільненої землі – дається кровʼю. Частіше поранення – саме від гармат, ракет та мін. В таких умовах особливо важлива робота фронтових медиків. Воєнкор Ігор Левенок бачив, як ці люди рятують життя.
Вони невтомно борються за життя наших захисників!
Тринадцять забрав, потім вернувся ще дванадцять забрав. Це на протязі півгодини…
Бойові медики, військові лікарі, фельдшери знімають біль та оперують в екстремальних умовах за кілька кілометрів від передової.
Раптом мені вдасться смерть десь трішки обманути, але не завжди це вдається, на жаль…
Вони як ніхто знають, якою ціною українці виборюють свободу та незалежність.
Звідси лікарі виїжджають на точку евакуації до передової…
Кожен виїзд – як в перший раз…
Напрямок Бахмута. Раз по разу звідти по трасі на великій швидкості летять військові реанімобілі.
Візуальне сприйняття, знаєте, тих каліцтв – це все має бути з холодним розумом, а серце в тебе має бути гарячим, тому що ти маєш швидко приймати рішення…
Олег, військовий лікар-анестезіолог, командир медичної роти. За його плечима величезний досвід порятунку наших бійців. Він працював у складі Першого добровольчого медичного шпиталю ще на початку бойових дій на Донбасі. Псевдо “Вірус”.
Олег пояснює, військові медики цілодобово перебувають, за декілька кілометрів від фронту. Якщо лунає команда “евакуація” вони виїжджають на нуль і забирають поранених.
Тут бійців стабілізують і везуть далі у шпиталь.
Олег, командир медичної роти 30-ї ОМБР:
До речі, як з’явилося це місце. Був випадок, коли було повідомлено про одну кількість на евакуацію поранених, а насправді їх було за важкістю стану та кількістю трішки більше. Допомога надавалася безпосередньо в затінку і безпосередньо на підлозі і після того ми тут поробили ось такі лежанки на всякий випадок.
Ігор Левенок, кореспондент:
Зараз ми перебуваємо на місці очікування, де свою вахту несуть медики 30-ї механізованої бригади, бригади, яка зараз наступає в районі Бахмута, звідси лікарі виїжджають на точку евакуації до передової. Ми тут уже близько двох годин. На щастя, викликів немає. І це той момент, коли хочеться нашим медикам побажати якомога менше роботи.
Важко фізично, емоційно виснажливо і ризиковано – нюанси роботи військових медиків. Та коли йдеться про чиєсь життя, емоції вимикаються, а руки працюють автоматично.
Основне – це ось, як-то кажуть, ножиці, щоб зняти форму, тоді оглядаю поранення, ось в мене все є для перев’язок, бинти, пластирі, які клеються…
Назарій – військовий лікар-хірург. Медичні інструменти та ліки – це не повний набір амуніції армійського медика. Є іще дещо.
Ну, чесно кажучи, на стрільбах і навчаннях стріляв, а так слава богу не доводилося…
Назарій працював хірургом у районній лікарні на Прикарпатті. У 2018-му пішов до війська.
Назарій, лікар евакуаційного відділення медичної роти 30-ї ОМБР:
Питання мотивації, ну та звісно, що кожен мусить свою часточку віддати заради тої перемоги. В мене така специфіка, що я рятую поранених і якусь часточку роблю. Мотивація зшкалює…
Машина евакуації – мерседес, допомога від Німеччини. Посічений осколками і пробитий кулями. Транспорт не броньований. Під час однієї з поїздок у Бахмут лікар і сам зазнав осколкового поранення в шию.
Назарій, лікар евакуаційного відділення медичної роти 30-ї ОМБР:
Зрозумів, що щось прилетіло, що безпілотнік скоріш за все, “Ланцет” був, та і все. Бігом крикнув, щоб усі евакуювалися і дивлюся, що мій водій також поранений, виходить з машини і каже: Васильович, сідайте за кермо…
Лікарі кажуть, якщо в Бахмуті було багато кульових, то нині почастішали осколкові поранення. Не рідко медикам доводиться не тільки зашивати і перев’язувати рани, а ще й бути психологом.
Ну тобто важкі такі контузії, знаєте, гостра реакція на стрес. Я словами. Стараюся підібрати слова і в мене виходить я вам скажу.
А буває, що і піснею.
В нього п’ятеро дітей і він пише вірші. Ми його тільки стабілізували, він був у критичному стані. Ну треба ж розмову якусь вести, треба якось людину підбадьорити і я кажу: співай. Та я й сам виявив бажання. І він почав співати…
Боєць вижив і знову повернувся у стрій. І такий зворотній зв’язок тішить найбільше, кажуть лікарі.
В нас є випадок зворотнього зав’язку з військовослужбовцем, якого привезли в стані клінічної смерті після важких поранень на фоні геморологічного шоку. Нам вдалося запустити серцеву діяльність стабілізувати його стан і вчасно передати на подальший етап евакуації…
Кожне життя, яке ми врятовуємо, отримуємо від цього неймовірне задоволення.
Така прикмета є у лікарів, коли говориш “щасливо”, то потім буде дуже багато роботи, а в нашій роботі краще сидіти музику слухати, книжки читати, ну якось так…
Лікарська зміна тривала дев’ять годин і протягом цього часу рації тут обнадійливо мовчали.
