У Центрі бойової травми, що на Рівненщині, медики за останні п’ять місяців провели майже півтисячі операцій. Непростих. Кожна – індивідуальна. Бо головна задача тамтешніх лікарів – зберегти від ампутації кінцівку. І лікування для військових, каже Сніжана Сидорук, безоплатне. Дивімося.
У Сергія повністю роздроблений ліктьовий суглоб. Лікарі намагаються врятувати чоловікові руку.
На даному етапі загоюєм тканини, а потім вже думати про якісь вторинні етапи. – Тут була сквозна дірка в локті. Така десь.
Тяжкі травми Сергій отримав під Авдіївкою цьогоріч у березні.
Сергій Грачов, військовослужбовець:
Відробив ворожий танк. Знаходились в будівлі, відробив прямо в стінку за мною. Ну і всьо. Відкриваю очі – нога тєлєпається, рука тєлєпається. Побратими молодці – зреагували дуже вчасно. На спині – за бронежилет- ну відтягли, віднесли, відвезли, прооперували. Проснувся з залізяками, шо на нозі, шо на руці.
Сергій воює із серпня минулого року. Сам із Дніпра. На фронт пішов добровольцем. Це вже п’яте його поранення. Після перших двох – у лівій нозі досі уламки ворожих мін.
Третє поранення було тут, в бік і в плече. Одночасно три осколка прилетіло, четверте – була серйозна контузія.
У цьому медзакладі Сергію провели вже тринадцять операцій. Нині готують ще до однієї. Мають замінити пошкоджений суглоб на штучний.
Сергій Паламарчук, ортопед-травматолог:
По нижній кінцівці місяць тому було виконано металоостеосинтез через два невеликих (показує на пацієнту) доступи була синтезована кістка. Перед цим було підготовчі операції із гуртування м’яких тканин, щоб довести до тої операції. Зараз нижня кінцівка знаходиться на періоді реабілітації. Верхня кінцівка в нас тільки готується до оперативного втручання.
На операцію чекає і Олексій. Він із Херсонщини. Пережив окупацію, зумів вибратися на захід України і пішов воювати. Потрапив у 10-ту гірсько-штурмову бригаду. Бив ворога на Донецькому напрямку.
Олексій, військовослужбовець:
Обстрєли стока були, шо каждий день хтось ранєний, ранєний, а в той день однім, как говорится прильотом два двєсті, я – триста. Це в ногу і руку мені прилетіло. Міна прилетіла якраз попала близко возлє окопа.
У лікарні чоловік вже п’ятий місяць. Позаду – зо два десятки операцій. Поки травмовану ногу Олексія тримає апарат фіксації. Щоб військовий зміг ходити, у ногу йому мають вживати металеву конструкцію.
Богдан Захарчук, травматолог:
Пацієнт поступив до нас в кінці травня з вогнепальним переломом нижньої третини стегнової кістки і з дефектом кісткової і м’яких тканин. Першим етапом ми встановлювали ваксистему на рану пацієнта, щоб відновити м’які тканини. Другий етап – ми замістили кістковий дефект.
Ноги і руки пораненим військовослужбовцям рятують у Центрі бойової травми. Його відкрили на базі одного із медзакладів Рівненщини цьогоріч у лютому. З того часу тут уже прооперували сотні бійців. Головна мета, кажуть лікарі, – зберегти хлопцям понівечені ворогом руки і ноги.
Сергій Пєчніков, завідувач Центру бойової травми та кістково-гнійної хірургії:
Пацієнтам виконуються металоостеосинтез верхніх та нижніх кінцівок, очищення та загоєння ран різного об’єму і ступеня складності, що включає в себе також пластику шкірну. Виконання операцій найвищого рівня складності. Відсотків 80-90 – це пацієнти з мінно-вибуховою травмою.
Лікування для військових – безоплатне. Операції роблять як коштом НСЗУ, так і в рамках національної програми “Врятуй кінцівку”. Останні допомагають медзакладу з імплантами та апаратами фіксації.
Поставили пластину мені сюда в ногу. Коліно, тазобедренна кисть і коліна немає, самої чашки немає. Будуть ставити напевно протез.
Микола із села Сварицевичі, що на Рівненщині. На війні – понад рік. За цей час його ліву ногу медики рятують уже вдруге.
Микола, військовослужбовець:
Був в Херсонській області – село Іванівка, а друге вже було в Луганській області в напрямку Кремінної. Ми їхали хлопців міняти на позицію. Якраз під’їхали до місця евакуації, нас почали обстрілювати і був такий хароший прильот. Шо попало так і нас евакуювали майже всіх зразу.
Рани, кажуть бійці, помаленьку гояться. І хоча попереду у кожного ще тривала реабілітація, хлопці не падають духом. Й точно знають, за ким буде Перемога.
Ми козацького роду, по-іншому не може бути. Звісно, перемога за нами буде.
