Європейці мало вірять у можливість України відновити свої території, але при цьому багато з них вважає, що Росія напала на Україну несправедливо і що потрібно підтримувати українців у військовому та гуманітарному плані.
Такого висновку доходять експерти, які напередодні червневих виборів до Європейського парламенту вивчали громадську думку у ключових європейських країнах.
Експерти Фонду Карнегі за міжнародний мир та Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), які 26 березня презентували свої дослідження на події у Вашингтоні, говорили, що від настроїв виборців по обидва боки Атлантики великою мірою залежатиме питання підтримки України і розподілу цієї підтримки між Європою та США.
Згідно з опитуванням, проведеним у 12 країнах Європи, лише 1 з 10 європейців вірить у те, що Україні вдасться виграти війну, тобто повернути під свій контроль усі свої території. Удвічі більше європейців вірять, що перемогу може отримати Росія. І майже 40% вважають, що війна завершиться компромісом між Україною і Росією.
Близько 40% європейців вважають, що Україну потрібно штовхати до мирних переговорів з Росією, і лише близько третини кажуть, що потрібно допомагати Україні визволяти свої території, окуповані Росією.
«Ми назвали це дослідження «виборами під час війни», тому що Володимир Путін сподівається, що йому вдасться виграти цю війну через виборчі урни, якщо йому не вдається виграти її на полі бою. У Москві дуже сподіваються, що втома від війни на Заході означатиме, що справи в Україні підуть на самоплив», – каже Марк Леонард, британський дослідник та співзасновник і директором ECFR.
За його словами, результати дослідження громадської думки показують, що в чомусь Путін правий у своїх розрахунках, а в чомусь дуже помиляється. І це те, на що, за його словами, потрібно звернути увагу західним політикам, які хочуть зберегти консенсус у справі допомоги Україні, справі, яка має першочергову важливість для Європи, вважає Леонард.
Як зауважують експерти, європейці почали повільно усвідомлювати, що війна, яку Росія розв’язала проти України понад два роки тому, матиме наслідки для всього континенту. Вони навіть почали діяти, зокрема, збільшили військові видатки, але зміна свідомості проходить занадто повільно для безпеки регіону.
Також гострота цього усвідомлення та кроки, які європейці готові ухвалити, різняться, залежно від історичного досвіду цих країн з Росією та їхнього географічного положення.
Якщо країни Балтії, Польща, Швеція активно збільшують видатки на оборону та підготовку своїх збройних сил до того, щоб вони могли чинити опір можливій російській агресії, то у деяких країнах, переважно тих, що далі на захід від Росії, усе ще мріють про те, що можна повернути старий звичний світ, де війна в Європі виглядає неможливою, а мир сприймається як даність.
Дослідники наголошують, що якщо на початку війни Росії проти України найбільшим страхом Західної Європи була загроза ядерної війни, то країни на сході Європи – Польща, Балтійські країни і навіть Фінляндія найбільше боялися російської окупації. Їхня підтримка України не диктується лише солідарністю, їхня безпека залежить напряму від того, що станеться в Україні.
Із 12 обраних для опитування країн найбільше готові підтримувати Україну шведи (50%), поляки(47%), французи та іспанці (по 35%). Неочікувано для багатьох серед активних прихильників України опинилася Португалія – там рівень підтримки поступається лише Швеції – 48%.
Але починаючи від Іспанії, де голоси за підтримку України до її перемоги і за те, щоб змусити її до переговорів з Росією, розділилися майже порівну, у решті країн переважають прихильники переговорів – їх більше у Нідерландах (37%), Німеччині (41%), Австрії (49%), Румунії (50%), Італії (52%), Греції (59%), а найбільше – в Угорщині (64%).
До чого тут вибори у США?
Важливою складовою цих розрахунків для європейців є також питання про те, хто прийде до влади у США в результаті листопадових президентських виборів. І якщо переможцем у цих перегонах вийде Дональд Трамп, то чи зможе Європа самостійно, без підтримки США, впоратися з російською агресією.
З перемогою Дональда Трампа на виборах 36% європейців пов’язують меншу імовірність на мир в Україні, і 43% кажуть, що з президентом Трампом Україна не виграє війни проти Росії.
При цьому найцікавішим результатом дослідження аналітики називають бажання європейців попри все продовжувати підтримку України на полі бою. За словами Марка Леонарда, європейці починають згуртовуватися і усвідомлювати, що це війна в Європі, і це їхня відповідальність.
«Велика частина не хоче задобрювати Путіна, вони не хочуть якогось «Мінська-3», який вони бачать програшем для України», – каже Леонард. У зв’язку з цим, за його словами, у головах європейців відбувається переосмислення місця України в геополітичному сенсі, що вона може бути частиною Заходу, частиною ЄС та НАТО.
Війна в Україні та перспектива можливого переобрання Дональда Трампа на посаду президента призвели до того, що європейці готові збільшувати витрати на оборону. Це пояснює оцінки НАТО, за якими 23 країни ЄС, які також є і членами НАТО, є на шляху до того, щоб досягти необхідних 2% витрат на оборону до Вашингтонського саміту НАТО влітку цього року. Цієї цифри вимагає членство в НАТО, і той факт, що лише лічені європейські країни досягали цієї мети витрат, було причиною, чому президент Трамп критикував союзників під час його президентського терміну.
Ще одним важливим результатом дослідження стало те, що європейці значно менше схильні віддавати свої голоси за популістів та крайньоправих політиків, ніж це було під час попередніх виборів, коли «трампістська політика» була в моді. Зараз, кажуть експерти, навіть крайньоправі європейські партії намагаються дистанціюватися і від Трампа, і від Путіна. Навіть в Угорщині, де лідер Віктор Орбан презентує себе як великого друга Трампа, лише 28% виборців були б раді бачити Трампа знову у президентському кріслі, каже Леонард.
Незахідні країни бачать російську війну проти України як війну Кремля проти Заходу
Другий співавтор дослідження Іван Крастев, який очолює Центр ліберальних стратегій у Софії та є постійним співробітником Інституту наук про людину IWM у Відні, каже, що впродовж довгого часу люди на Заході розглядали війну Росії проти України як регіональний конфлікт, який не стосується їхніх інтересів. Але цей погляд не враховував того, як до цього конфлікту ставляться країни, які вважають себе конкурентами Заходу.
«Ми ставили просте запитання: «Чи ви думаєте, що Захід перебуває у стані війни проти Росії?» Більшість росіян сказала «так» – 53%. Більшість китайців сказала «так» – 62%. І так в усіх країнах поза Заходом, де ми проводили опитування. Тільки в Європі та у США ми думаємо, що ми не перебуваємо у стані війни», – каже Крастев.
За його словами, що може бути ще цікавішим, це те, що люди, які живуть не на Заході, вірять, що Росія перемагає у цій війні, і ці ж люди вірять, що через 20 років Європейського союзу вже не буде.
Тобто, як наголошує Крастев, перемога Росії в Україні буде сприйматися як перемога не лише над Україною, а над Європою і Заходом загалом. І це дуже сильно вплине на те, як ці країни будуть ставитися до Заходу і як вони вестимуть себе на переговорах щодо цілої низки сфер.
Повертаючись до питання виборів, Крастев каже, що вони будуть важливими для майбутньої підтримки України, бо ця війна підірвала головні припущення, які панували в Європі з часу Другої світової війни.
«Мир був даністю, європейці не вірили в дані американської розвідки напередодні війни, бо в принципі не вірили, що таке можливо. По-друге, не вірили у потребу важкої військової сили. Так, особливо, коли ви її не маєте. І третє – американські гарантії безпеки не виглядають вже такими надійними. У Вашингтоні промовляють різні промови, але Конгрес протягом багатьох місяців не може ухвалити допомогу Україні, коли вона їй критично потрібна. І коли ви є на кордоні Росії, вам це не додає впевненості», – каже Карстев.
Ще одне припущення, яке опинилося під сумнівом, – це те, що світ вдасться згуртувати навколо ідеї захисту світового ліберального порядку. Але це, каже Карстев, далеко не так. Поза Заходом цей порядок не вважали справедливим, тому там бачать у цій війні значні можливості. Туреччина, Індія та інші країни бачать свою економічну вигоду в цьому конфлікті, каже Карстев.
Тому урок для західних еліт, на його думку, полягає у тому, щоб пояснити пріоритети своєї політики населенню. Бо інакше виборці можуть не підтримати навіть ту політику, яка буде правильною та далекоглядною.
Слід відверто розповісти, що станеться, якщо укласти мир на російських умовах
Дослідники також наголошують, що громадську думку слід готувати до того, що вона може сприйняти, наприклад, якщо більшість вірить, що справа закінчиться переговорами, то треба казати, що так, ми підтримуємо Україну для того, щоб її позиція була сильнішою на переговорах. Але одночасно потрібно розтлумачити і значення поразки, яким був би мир на російських умовах.
«Необхідний наратив, заснований на тому, що реально, – каже Леонард. – Слід, наприклад, відверто розповісти, що станеться, якщо укласти мир на російських умовах. Порівняти з тим, що буде, якщо їхня країна відмовиться від якихось своїх територій. Важливо обґрунтовувати свої аргументи, з погляду національних інтересів людей у своїх координатах безпеки».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
